«Мистецтво співу»

Здібність до творчості закладений природою в кожній дитині. Дуже часто вона гальмується або втрачається, якщо вчасно не розпочата робота з розвитку цих неоцінених природних даних.

Сучасні діти живуть в пришвидшеному, стрімкому та енергійному ритмі життя. Вони не приймають авторитарного тону  й тиску, мають креативне мислення, власну точку зору, цікавий погляд на речі, а понад усе  їх захоплює творча діяльність, зокрема музична.

Більшість дітей хочуть займатися музикою «для себе». Їм подобається освоювати ази гри на музичних інструментах, підбирати мелодії на слух, створювати власні музичні композиції, імпровізувати. А отже – вчитися музики по іншому, не так як на традиційних музичних заняттях.  Такі діти приходять  у  гуртки  закладів позашкільної освіти .

Головною умовою успішних занять музикою є насамперед власний інтерес дитини до занять музикою, захопленість процесом.

Ключова роль в цьому процесі належить    педагогу, який знає - як заохочувати дітей, якими повинні бути заняття для дітей з різними музичними обдаруваннями, в якій атмосфері  потрібно проводити заняття. Від його компетентності та професіоналізму залежить  – чи прийде дитина в заклад і залишиться в ньому.

     Голос - найприродніший музичний інструмент, даний людині від народження. Як і будь-яким іншим інструментом, ним треба вчитися користуватися.  Голос має кілька основних характеристик: тембр (індивідуальне забарвлення), діапазон (висота звучання), сила (гучність), які можна розвинути і якісно поліпшити за допомогою спеціальних вправ, індивідуальних для кожного.

Для співу народжена будь-яка людина - просто не кожен з нас оцінив і розвинув свої природні здібності дані йому від народження. Але, при бажанні, зайнятися вокалом і добитися певних успіхів можна практично в будь-якому віці.   

         Мистецтво співу малює в нашій уяві певні образи, відображає наші емоційні стани. У процесі співу приймає участь не тільки звук, але й що не менш важливо, осмислене слово. Вокал в даному випадку можна розглядати як певний технологічний процес художнього співу.

   Із-за великої популярності і потужного емоційно-психологічного впливу на слухачів, так само, як і на самих виконавців, вокальне мистецтво по праву вважається більш дієвими ліками морально-естетичного виховання, духовного і тілесного оздоровлення.

Таким чином, вокальне мистецтво найсильніший засіб гуманізації суспільства. Це  дуже впізнаваний, улюблений і поширений серед людей цілого світу різновид музичного творення.

 Інструменталісту вручається вже готовий і налаштований музичний інструмент, а вокаліст зобов'язаний сам створити й налаштувати свій «живий музичний інструмент» - і постійно підтримувати його в формі та вдосконалювати. Цей інструмент підкоряється не тільки музичним, а й фізіологічним, психологічним і навіть медичним законам. Внаслідок того у вокалістів особливі завдання - вміло користуватися власним живим музичним інструментом.               

     

Заняття вокалу

 Розвиток слуху

     Для співу необхідно розвинути музичний слух і (внутрішній слух), який, всупереч загальноприйнятій думці і приказці «ведмідь на вухо наступив», є у кожної людини і розвивається в 100% випадків.
     Вивчення  основ музичної грамоти  розвине хорошу координацію між слухом і голосом, що допоможе співати чисто і впевнено. Спів допомагає проаналізувати мелодійну сторону музики, розвиває слух і (внутрішній слух).

 Постановка голосу і постановка дихання

     Основою голосоутворення є дихання. Для того, щоб співати твори будь-якої складності потрібно навчитися користуватися своїм диханням і голосовим апаратом, тобто "поставити голос", оскільки для різних музичних стилів необхідна різна "постановка голосу".
       Оздоровчий ефект співочого дихання маловідомий, але актуальний для кожного. Справа в тому, що співаки дихають не так як звично дихають більшість з нас, а заповнюють повітрям нижню частину легенів, що призводить до активного скорочення діафрагми і м'язів черевної порожнини. Таке дихання з одночасним масажним ефектом насичує кров великою кількістю кисню, сприяючи покращенню  роботі всіх життєво важливих систем організму.
       Займатися вокалом корисно в будь-якому віці. Спочатку треба перевірити, наскільки  розвинений музичний слух і налагоджена координація між слухом і голосом. Якщо при цьому будуть виявлені деякі проблеми (не можете  точно повторити звук, мелодію), значить на допомогу прийде  сольфеджіо. Заняття сольфеджіо розвивають вміння відтворити голосом почуту мелодію або окремо взяті звуки, тобто  налагоджується   координація між слухом і голосом. І тоді  вже можна навчатися вокалу, поставити голос, розвинути вокальний діапазон і підготувати репертуар.

Заняття співом допоможуть:
 - налагодити координацію роботи голосового аппарату;
 - розширити діапазон, збільшити силу і міць голосу;
 - розвинути слух;
 - звільнитися від затискачів;
- долучитися до музичної культури через знайомство й освоєння   нових творів у різних музичних жанрах. 

             Сучасний естрадний спів давно відійшов від канонічних принципів співу й у своєму розвитку з величезною швидкістю рухається вперед. На занятті естрадного вокалу  розвиваються вміння  виконувати  відомі  естрадні пісні (поп, рок, соул, R & B, реп, хіп-хоп та інші напрямки естрадної музики), пісні з кінофільмів і мультфільмів, романси тощо.  Перший етап будь-якого заняття вокалу, в тому числі і заняття естрадного вокалу - це постановка дихання і постановка голосу. На наступному етапі в роботу додається мікрофон і спів під мінус або живий супровід. 

       Розвиток і реалізація природних голосових можливостей відбувається поступово. Оптимальним порядком вважається проходження декількох етапів. На першому етапі здійснюється постановка голосу, причому це актуально для будь-яких видів вокалу (естрадного, класичного та ін.) Далі відбувається освоєння прийомів естрадного вокалу.

         І  на останньому етапі здійснюється найважливіше і в той же час найскладніше - формується унікальний, пізнаваний голос, з характерною манерою співу і конкретним сценічним образом.
      Треба зазначити, що правильна постановка голосу є дуже значущим моментом у розвитку і реалізації голосових даних.

 Як прийнято вважати, при правильній постановці навіть невеликий голос може звучати сильно. Вокал, крім усього іншого, це ще і  гарне дихання, що в свою чергу означає відмінну роботу всіх внутрішніх органів людини. Тому заняття вокалом, навіть на любительському рівні, оздоровлює ваш організм.

Наразі вокалісти збагачують свій тембр голосу за допомогою вокальних прийомів. 

 Вокальний ніс Twang додає голосу дзвінкого металевого звучання, завдяки чому голос звучить потужно і щільно. Не варто плутати гугнявість і twang, оскільки це абсолютно різні поняття. Є спеціальні вправи на букву «н» або «м» для відчуття близького носового звуку, що допоможуть  навчитися користуватися цим прийомом без призвуку гнусавості. Виконання цих вправ вимагає від вокаліста володіння дихальним апаратом і контролю стану м’якого піднебіння та гортані.

 Rattle. Вокальний прийом rattle або гарчання в естрадному співі зустрічається досить часто. Додаючи його до свого репертуару, необхідно звернути увагу на правильне звуковидобування й опору звуку. Він робиться за допомогою грудного резонатора, а не зв’язок. Рик відчувається в грудях, завдяки чому звучить більш щільно.

 Свистковий йодль. Йодль - це різка зміна регістрів. А свистковий йодль - це різкий перехід у високу теситуру, що знаходиться вище фальцету. За звучанням нагадує свист, через що й отримав свою назву. Оскільки це надзвичайно високі ноти, їх виконують на зручну голосну. Для переходу у свистковий регістр виконавцю необхідно мати хорошу еластичність голосових зв’язок і володіти фальцетом.

 Vocal fry. Техніка vocal fry або фрай додає до звучання голосу легкий хрип. Його принцип полягає в координуванні голосового апарату, зокрема зв’язок, при якому відбувається перехід із робочого режиму в режим розслаблення. Не плутайте vocal fry з затиском м’язів горла.

 Belting. Більшість естрадних співаків використовує belting при співі високих нот. Він характеризується змішуванням у правильних пропорціях нижніх і верхніх резонаторів, направленням потоку повітря у тверде піднебіння. Для того, щоб навчитися цього прийому, необхідно добре володіти опорою звуку й координованим видихом. Найчастіше ним користуються в поєднанні з іншими вокальними прийомами.                 

Щоб підвищити свою вокальну майстерність, вкрай важливо навчитися правильно і виразно говорити.

Безпосередньо над розвитком активності артикуляційного апарату і проблемами мови працюють педагоги з техніки мови, а також логопеди.  Педагог з вокалу обов'язково приділяє велику увагу красі мови. Він ставить дихання і артикуляцію, вчить користуватися своїми вокальними здібностями.  Є спеціальні вправи, які допомагають розвитку артикуляції.

      Існує ряд гімнастичних вправ для губ, щік, мови, які слід виконувати кожен день. Ці вправи будуть не зайвими, навіть якщо ви вважаєте свою мову досить правильною. Існує ряд творів, які виконуються виключно голосом і при цьому вокаліст виспівує твір за допомогою слів і фраз. Інші ж твори виконуються зовсім без слів як таких.  Мелодія   у свою чергу утворює повноцінний музичний твір.

Практична вокальна педагогіка  завжди буде складним мистецтвом, так як стикається з великими індивідуальними відмінностями вихованців та їх різноманітними реакціями і тому педагог повинен розуміти об'єктивну, науково доведену на сьогоднішній день картину вірного звукоутворення.

Сучасна вокальна наука зробила крок далеко вперед, має принципово нові судження про природу співочого голосу. У виконанні вокальної музики особливо важливий саме тембр, тому що він допомагає виразити емоції навіть у тих випадках, коли вокальна музика передбачає відсутність слів і тексту як такого. Виконавець повинен володіти вмінням регулювати діапазон голосу, його глибину і тембр.

Показано, що розумна організація виконавцем резонаторної системи, значно збільшує результативність голосоутворення, тобто коефіцієнт корисної дії голосового агрегату, без  додаткових зусиль з боку гортані і тим самим є як би «дармовим джерелом» акустичної активності голосу. Видатні співаки саме з цього ключа черпають силу, красу і невтомність власного голосу.

        Діапазон голосу для виконання вокальної музики повинен бути не тільки досить великий, але й дуже добре розроблений. Діапазон може змінюватися завдяки роботі голосових м'язів. І те, наскільки добре розроблені ці м'язи, визначає, чи зможе виконавець взяти дуже високі або дуже низькі ноти. Саме розвиненість голосових м'язів, м'язів шиї та грудної клітини визначає можливості самого голосу людини.

         Для того, щоб діапазон був  більш глибоким, слід постійно розвивати всі ці види мускулатури, і не дивлячись на хороший голос спочатку він може дуже багато втратити за рахунок тембру і модуляцій, які без розвиненої м'язової системи дуже складно, а часом просто неможливо виконати.
      Якщо людина відчуває сильні позитивні або негативні емоції, то вони напряму можуть вплинути на діапазон звуків, які будуть відтворювати його голосові зв'язки. Тому, якщо людина відчуває, наприклад, сильну злість, то діапазон голосу при цьому може як підвищитися так і знизитися. І чим більш гострим стає відчуття злості, тим вище або нижче стає діапазон голосу.

Мистецтво резонансного співу

        Резонансна техніка співу ... Що це таке? Це те, що надає голосу зовсім особливе, співоче, незалежно від типу голосу і його сили.
Це те, що завжди привертає увагу, примушує слухати, затамувавши подих, захоплює і хвилює слухача, якщо у нього є хоча б частка вокально-естетичного почуття і слуху. Це те, що в тій чи іншій мірі володіє виконавець. Таких тисячі. Це те, чого немає у поганого співака. Таких мільйони. І це, нарешті, те, чим досконало володіє видатний майстер вокального мистецтва. Таких одиниці.
            Голосовий апарат співака складається, як відомо, з трьох основних частин: дихання, гортані і резонаторів, і співочий процес забезпечується злагодженою роботою всіх цих компонентів.

 "Мистецтво співу - мистецтво дихання"

         З досвіду великих співаків мабуть варто згадати наступне "... в основі вокальної педагогіки лежать пошуки  резонаторів ...".

У співі немає ніяких секретів, ніяких інших можливостей у голосі, крім резонансу. Тому резонаторне налаштування - вірний механізм творення голосу не можна втрачати ні за яких обставин. Втративши резонанс, перестаєш бути співаком ...". Проблема сучасних початківців співаків якраз і криється в тому, що вони намагаються мовною  манерою посилити голос і так співати, що сильно травмує зв'язки.           

     Керуючись цими порадами ви зумієте  навчитися правильно володіти своїм голосом, вдосконалювати свою вокальну техніку.

        Від природи кожній людині дані здібності до співу і вже від самої людини залежить, чи захоче вона розвинути їх.

                                         Матеріали підготувала  методист

                                         ЧОЦЕВ «Юність  Буковини»

                                         Надія Вовк                                                                       

 

Як займатись вокалом самостійно

Шановні батьки та  вихованці Центру!

Ви всі напевне з нетерпінням чекаєте   зустрічі із нашими талановитими креативними  педагогами. Ви з ними спілкуєтеся в онлайн режимі, обговорюєте цікаві теми, разом співаєте. Ваші керівники пропонують  для  вивчення  багато  пісенного матеріалу.

Ось  рекомендації, які допоможуть займатися вокалом самостійно.

 

            Про користь та шкідливість вокалу 

Чим корисні заняття співом? Збільшується звучність голосу. З'являється красивий тембр. Розширюється діапазон. Розвивається музичний слух. Поліпшується дикція, підвищується гучність, ваша мова краще сприймається.

У процесі співу задіяно багато груп м'язів. Здійснювана ними фізична робота сприяє зміцненню здоров'я. Завдяки постійній вентиляції легенів значно знижується ризик захворювань дихальної системи.

Чи може вокал шкодити? На жаль, може, якщо неправильно займатися. Це може відбутися, якщо займатися без педагога, або педагог не дуже кваліфікований. Достатньо подивитися на черги до лікарів-фоніатрів, щоб зрозуміти, як часто це відбувається.

Деякі педагоги, прагнучи добитися миттєвих результатів, надмірно перенавантажують  голос  дитини.  Особливо  це  небезпечно для дитячого

вокалу.

                                     Як займатися вокалом самостійно

1.  Самоконтроль

Звичайно, займатися вокалом потрібно з професійним педагогом. Але, якщо ви зважилися самостійно займатися, вас нікому контролювати в даний момент, то перша порада – записуйте відео із власним виконанням.   Записи допоможуть вам відстежити неминучі помилки при виконанні вправ. Крім того, після певного часу ви зможете переконатися у власних досягненнях, порівнявши вокальний рівень перших і останніх записів.

2.  Створіть умови для самостійних занять

Кожному виконавцю, що починає, потрібно знати одне з найважливіших правил: відстежувати власні помилки і виправляти їх можливо тільки в тому випадку, якщо ви себе добре чуєте! Тому:

-  в приміщенні, де ви займатиметеся повинна бути повна тиша;

- постарайтеся, щоб поряд була яка-небудь поверхня, що відбиває звук (велике дзеркало, порожня стіна).

- записуйте свої заняття  кожного разу, вчіться чути різницю у виконанні, оцінювати себе, це розвиває слух.

Краще, якщо ви скористаєтеся цифровим диктофоном, він дає мінімальне спотворення голосу.

3. Для того, щоб краще чути себе ви можете користуватися наступними прийомами:

-  прикрийте пальцем одне вухо (ми часто так робимо, розмовляючи по телефону в галасливому місці);

- коли ми хочемо щось краще розчути, ми прикладаємо до вуха складену долоню  (виконайте теж саме, тільки замість долоні прикладіть до вуха аркуш паперу). Ваша мета - створити напівзамкнений простір для звуку, щоб чути себе.

З чого починати

Розминка

Якщо ви хочете не тільки навчитися співати, але і з часом не втратити голос, то засвойте одне з найважливіших правил: завжди починайте заняття з «розігрівання» голосу. Це також важливо, як розминка м'язів в спортзалі. Тоді ваш голос прослужить вам довго і буде гарним.

Розминка повинна починатися з вправ на дихання. Правильне дихання - це дихання носом. Хто уміє правильно дихати, той навчиться правильно співати.  Ось  основні правила:

- стійте прямо, але вільно;

-  вдихайте через ніс (рот закритий);

- видихайте поволі, в порожнині рота повинне бути відчуття округлості, немов ви прагнете стримати позіхання, при цьому тягніть звук «с»   (здувається   повітряна  кулька).   Добийтеся  рівного  звучання   цього звуку.

"Зніміть плечі з вух!". Таку "жартівливу пораду" можна почути від викладача співу. Це значить опустити плечі і у жодному випадку їх не піднімати під час занять. "Плечі на вухах" - вірний знак, що співак дихає грудьми, а не діафрагмою. Дихання стає куцим, не повним. Співак з таким диханням "обкрадає" свої голосові можливості. Більше того, напружуються м'язи шиї, потилиці і плечей. "Затиск" передається горлу і звук стає затиснутим.

З часом треба так натренувати дихання, щоб під час співу ви вільно могли:

- утримувати повітря всередині;

- виводити повітря поволі і рівномірно, при чому стільки, скільки потрібно зв'язкам.

Довіряйте своїм відчуттям. Визначити потреби зв'язок просто: якщо горло "втомлюється" або йому не комфортно, значить, відбувся перебір або недобір повітря при вдиху.

Як справлятися з високими нотами

Для того, щоб «подолати» високу для вас ноту, витягуючи її, просто гарненько відкрийте рот (як на прийомі у стоматолога). Це нота повинна «впасти» на нижню щелепу.

Застереження:   слухайте   себе,   звук   не   повинен   бути   різким   і відвертим.

Щоб зробити звук округлим, приємним, уявіть,  що у вас в роті яблуко і співайте, зберігаючи це відчуття.

                         Як не переходити на крик

У співі, як і у вправах, дуже важливо не переходити на крик. Це шкідливо для зв'язок. Прагніть знайти середній рівень гучності, зручний для   вашого   голосу.   Ніколи  не  допускайте  співу  «на  межі»   гучності. Зберігайте відчуття запасу можливостей голосу.

Не «застрягайте» на одній пісні. Прагніть працювати над трьома-чотирма піснями в один період. Різноманітність мелодій і ритмів піде на користь, як вашому слуху, так і голосу.

                          Як співати в мікрофон

Відкриємо маленький секрет тим, хто ніколи не співав з мікрофоном або співав, але не знає, як це робити правильно. Не секрет,  вдома  тепер є можливість співати  використовуючи караоке та мікрофон.   Мікрофон треба тримати строго паралельно підлозі, тобто горизонтально і  максимально близько до рота, майже торкаючись його губами.

Прагніть не займатися вокалом на повний шлунок. Оптимальний проміжок між їжею і заняттями має бути 3-4 години. При порушенні цього правила надалі з'являється гойдання звуку.

Під час співу не затягуйте себе туго одягом або ременем. Це порушує свободу дихання.

Підходьте до занять усвідомлено, частіше прислухайтеся до своїх відчуттів. Якщо ви відчуваєте стомленість, біль в горлі, млявість, зробіть перерву в заняттях до повного одужання. Якщо після занять з'явилися неприємні відчуття в горлі, значить певні вправи були зроблені невірно. А це може заподіяти шкоду голосу.

І ще одне правило: у вокалі, як в спорті, тільки регулярні вправи приводять до результатів.

Рано чи пізно, досягнувши певного рівня у вокалі, вам захочеться нових звершень, і ви відчуєте необхідність присутності педагога. Але самостійна робота, безумовно, корисна. Вона дисциплінує і розвиває.

                                      Схема щоденних занять

    Уміння співати - це навичка, що виробляється багаторазовим повторенням дій, які приводять до позитивного результату. Якби для співу було достатньо тільки знань, то по прочитанні книжок або статей вокаліста очікувало би одразу світове турне.

    На жаль (або на щастя), оволодіння вокальними навиками вимагає постійних, методичних тренувань. Пропонуємо схему щоденних занять, яка дозволить, не перевтомлюючи голосовий апарат, досягти максимальних результатів за короткий час.

Спершу - загальні зауваження. Існує думка, що вранці займатися важко і навіть шкідливо. Звичайно, багатьом вокалістам ранішні заняття даються важче, ніж вечірні. Але для  вокаліста час не повинен мати значення: вранці, вдень, увечері і вночі голос повинен звучати  добре. А ось співати одразу після обіду або вечері дійсно і важко, і шкідливо. По-перше, порушується процес спокійного перетравлення їжі, а по-друге,  діафрагма тисне  на  шлунок  і  може  викликати   неприємні відчуття. Тому після прийняття їжі повинно пройти не менше 2 години. Але спів на голодний шлунок також може бути небезпечний для здоров'я. У результаті тиску діафрагми на шлунок починає вироблятися шлунковий сік, що роз'їдає за відсутністю їжі сам шлунок. Якщо ви тільки що прийшли з роботи або навчання і дуже голодні, перед співом рекомендується з'їсти небагато фруктів, кисломолочних продуктів, йогурт або булочку. Після цього можна без шкоди для здоров'я позайматися вокалом, а після - щільно поїсти.

Тепер поговоримо про самі заняття.

Починати рекомендується з дихальних вправ - вони розігрівають вокальний апарат, готуючи його до подальших співацьких навантажень:

Далі при необхідності робляться вправи на зміцнення м'язів язика, м'якого піднебіння і губ. Для економії часу можна чергувати з дихальними вправами.

Наступні 5-10 хвилин необхідно присвятити вправам на стаккато. Якщо ви займаєтеся недавно, то співайте прості вправи в повільному темпі. Якщо ви вже освоїли швидкі стаккато, наступною вправою можуть бути вони.

Далі йде блок легатних вправ. Прості вправи на легато можуть слідувати одна за одною в будь-якій зручної вам послідовності.

Наступним етапом  виступають  вправи на дикцію. До них відносяться всіма відомі І-Е-А-О-У-О-А-Е-І із приголосними або без, робота з відкритими голосними А-О-Е, вправи на зміцнення м'язів язика і розслаблення нижньої щелепи.

Останніми виконуються нові вправи, які ви тільки почали вивчати або складні вправи на різні види вокалізу.

Якщо вам необхідно заспівати певний пісенний репертуар, то скоротіть розспівування до 10-15 хвилин, скориставшись мінімальною схемою.

Вправи на дихання

1. Роздування вогню. Наберіть повні легені повітря і з силою роздувайте уявний вогонь протягом хвилини, уявіть, що роздути його треба обов'язково. Від гіпервентиляції у багатьох може появитися легке запаморочення, але в цьому немає нічого страшного, це лише свідчить про те, що вправа виконується правильно.

2. Собачка. Уявіть себе на деякий час собачкою. Станьте перед дзеркалом, висуньте язика і починайте швидко вдихати і видихати протягом хвилини. Поступово збільшуйте швидкість дихання, наскільки це тільки можливо. Повторіть цю вправу раз п'ять. Обов'язково тримайте при собі воду, оскільки зв'язки і горло пересихають через активне дихання і задоволення вам це не принесе.

3. Комплексне дихання. Ця вправа досить складна і вимагає достатньо доброї координації дихальних м'язів. Рахуючи до 5, вдихайте повітря, при цьому живіт надувається, як м'ячик. Не видихаючи продовжуйте вдихати грудьми теж на рахунок 5, при цьому стежте, щоб плечі не підіймалися. Затримайте дихання, відлічіть до 5 і почніть повільний видих. Видих проводиться в зворотній послідовності, кожного разу рахуючи до п'яти - грудьми, животом і в кінці затримуємо дихання.

Щоб успішно виконати цю вправу потрібно розподілити кількість повітря, яке вдихається/видихається грудьми і животом. Рекомендується вдихати поволі, рівним, постійним струменем повітря

                         Як працювати над піснею

Будь-яка справа вимагає ґрунтовного підходу. Тому, коли ви приступаєте до роботи над піснею, не прагніть відразу працювати над динамікою, звуком. Розділіть роботу на частини. Такий підхід приводить, як не дивно, до більш швидкого, а головне, якісного результату.

Перше, що ви повинні зробити, працюючи над новою піснею, це вивчити мелодію. Не намагайтеся приклеїти її до слів. Текст приховає від вас дійсну звуковисотну криву мелодії. І ви співатимете невпевнено і, як наслідок, "мимо нот". Набагато правильніше вокалізувати мелодію на зручну голосну. Таким чином, ви ізолюєте музичну складову пісні і природно можете надати їй більше уваги.

Одночасно з роботою над точністю інтонації розберіться з диханням. Пам'ятайте, що завдання в тому, щоб брати дихання не якомога рідше, а якомога частіше, не забуваючи при цьому про фразування і кантилену. Загальне правило таке - змінюйте дихання в кожній паузі. На початку пісні або після програшу робіть активний вдих носом, в решті випадків використовуйте активний видих із зміною дихання. Дихання зручно проставляти галочками в   тексті. Це забезпечить вам підказку, поки організм не запам'ятає дихальний скелет пісні.

Паралельно можна зайнятися і текстом. Прочитайте текст кілька разів, визначте можливі дикційні труднощі (декілька приголосних підряд, необхідність швидкої вимови, мовні труднощі, якщо ви співаєте на іноземній мові). Ізолюйте їх від основного матеріалу і почитайте як скоромовки, вимовляючи чітко і поступово збільшуючи темп. Доведіть темп до більш швидкого, чим це буде необхідно в пісні. Це дасть вам запас міцності.

Після технічної роботи прийшла черга роботи творчої. Почитайте текст як вірші. Подумайте про драматургію, яку підкажуть вірші, придумайте, або пригадайте ситуацію, на фоні якої могли б розгортатися описані в тексті події або сказані дані слова. Це дасть вам можливість пропустити пісню через себе, забарвити її  живою людською емоцією.

Тепер прийшов час все з'єднати. Постарайтеся, щоб в результаті не постраждав жоден з компонентів. Тепер запишіть своє виконання на відео за допомогою смартфона чи планшета і постарайтеся об'єктивно оцінити запис. Не піддайтеся першій реакції: "Все погано!!!" або "Все відмінно!"  послухайте  ще раз, надайте увагу дрібницям.  Задайте собі питання:   чи   зрозумілий   текст?   Чи   вірна   музична   інтонація?   Чи   не провалені низькі ноти і чи не дуже відкриті верхи? Виправте недоліки і запишіться знову. Для якісного виконання цього часто буває достатньо. Але якщо пісня глибока і складна, текстовий матеріал цікавий, можна піти і далі. Пошукайте звук, задіюючи різні прийоми   звуковидобування.   Продумайте   виконання вокального твору, імпровізуйте з ритмом,   поміняйте  фразування,   змістіть  кульмінацію.   Іноді   пісня   від цього сильно виграє, іноді міняється до невпізнання.

                               

                       Як позбутися хвилювання на сцені

Нарешті, ми торкнемося теми, яка хвилює всіх виконавців без винятку - страх сцени. Кожен, абсолютно кожен музикант або артист - хай навіть професійний і активно концертуючий - хвилюється перед виходом на сцену. Це цілком природне явище - всі люди схильні до емоцій в тій чи іншій мірі. Питання в тому, як справлятися з цими емоціями і як спрямовувати їх в потрібне русло. Як не дозволити перерости в страх, паніку.

Всім відомо, що з практикою виступів приходить досвід. Поза сумнівом, необхідна деяка частка артистизму і вправності, щоб виглядати на сцені невимушено і розкуто. Для тих, хто упевнений в успіху немає перешкод.

Уявіть собі наступну картину - ви стоїте перед сценою і через п'ять хвилин ваш вихід. Які емоції хвилюють вас у цей момент? Багато кому достатньо тільки уявити таку картину, як кров починає кипіти від викиду адреналіну. В грудях щемить, в ногах наступає відчуття слабкості, а в горлі все пересихає так, що важко навіть говорити, не те що співати. Знайомо? Далі - гірше. У момент вашого виходу наступає паніка. Ви насилу переставляєте ноги, починає нудити, і все ваше внутрішнє враження від виступу залишається зіпсованим.

Річ у тому, що хвилювання, яке ми відчуваємо перед виходом - це прояв енергії, яка переповнює нас. Варто спрямувати її в потрібне русло і ви перемагаєте, варто піддатися їй і пустити все на самоплив, тоді все буде навпаки. Отже, пропонуємо ознайомитися з трьома речами, необхідними для успішного "страх-менеджменту".

Перша і найважливіша складова успішного виступу - це вдалий контакт з аудиторією. Якщо ви налякані тим, що на вас дивитимуться і слухатимуть, або тим, що вас оцінюватимуть і критикуватимуть, то ви неодмінно виглядатимете неприродно і незграбно, публіка від вас відвернеться, а це значить, що ви просто не готові до виходу. До речі кажучи, це обов'язково відбудеться, якщо аудиторія відчує ваш негативний настрій, або страх.

Ви повинні відчути контакт з публікою, теплу атмосферу хоча б з декількома людьми зі всього залу.

Виберіть очима декількох чоловік з натовпу, хай це будуть ваші знайомі або люди, які вам показалися симпатичними і співайте для них. Хай цей виступ буде присвячений їм. Знайдіть людину, яка дивиться на вас і посміхніться їй, або просто кивніть, загалом - встановіть контакт. Як тільки ви це зробите, ви відчуєте деякий підйом - адже ви вже не одні на цій сцені, з вами вони - ті, з ким ви в контакті. Співайте дивлячись в очі окремим людям, пробіжіть поглядом трохи вище за голови глядачів, кивніть в публіку, хай кожен думає, що це було зроблено для нього. До речі, у жодному випадку не виходьте на сцену з гордовитою міною. Публіка набагато розумніша за нас, навіть якщо вона неабияк агресивна. Саме публіці видніше, що ви робите правильно, а що ні і ваше ставлення до неї повинно бути дружнім, тому що ви вийшли, щоб підкорити їх серця, а не викликати заздрість до того факту, що ви стоїте на сцені.

Друге правило - думайте і відчувайте те, про що ви співаєте. Ви просто зобов'язані проживати текст, стати тою самою людиною, яка розказує історію, а не програвачем, який відтворює платівку з математичною точністю. Якщо ви думатимете про це, то страх сцени відступить, поступившись місцем емоціям які несе текст. Емоції, не можуть бути штучними, тому що вони індукуються страхом сцени, а страх це найсильніша емоційна складова всього нашого життя. Страх сцени у всіх цих випадках повинен бути направлений на генерацію емоцій в ході того, що вокаліст вживається в образ. Таким виконавцям публіка вірить, і якщо при цьому артист у контакті з нею, то все гаразд.

Будьте готові до виступу наперед. Ви повинні бути упевнені в пісні яку ви виконуєте. Вивчіть текст так, щоб вас розбудили вночі і ви могли розповісти або наспівати його без запинки. Вивчіть мелодію, якщо відчуваєте, що у вас проблеми з точною інтонацією. Визубріть її так, щоб вона була вбита в м'язову пам'ять. Все це звучить дуже легко, але деякі виконавці, навіть при дотриманні всіх правил відчувають неконтрольований страх сцени. Їм варто порадити одне - треба один раз переступити через це. Не намагайтеся це зробити на сцені, просто потрібно створити собі умови, при яких ви зможете повторно переступати через свій страх.

Дослухайтеся до рекомендацій і  рухайтеся вперед. Хай  ваші  мрії збуваються!    

             

Методист                                                                 Надія Вовк

 

Методика викладання академічного вокалу

Cучасна соціокультурна ситуація сприяє применшенню значущості класичної манери вокального виконавства, а тому реанімування цінності академічного вокалу завжди на часі.

Академічний вокал досліджується не лише з позицій розуміння сутності цього явища або ж його відмітних характеристик. Праці багатьох педагогів направлені на розкриття особливостей психологічних механізмів сприйняття та, відповідно, формування індивідуальних уявлень при навчанні академічному вокалу.

Академічний вокал, незважаючи на те, що він був і залишається постійним предметом інтересу достатньої кількості дослідників, продовжує дивувати появою нових «білих плям». Це пов’язано зазвичай зі стрімким розвитком музичного виконавства та народженням нових викликів для музичної педагогіки.  Для того, щоб ефективно навчати академічній манері співу, необхідно знати реформування у сфері методичних розробок викладання академічного вокалу.

Історично склалося так, що в основному педагоги-вокалісти були практиками, і мало хто з них описував свою методику викладання на сторінках теоретичних праць. У більшості випадків, кожен тримав свою власну, секретну методику при собі й дуже ревно ставився до того, щоб «сторонній» глядач не потрапив на урок. Про тонкощі викладання співу, про опанування вокальною майстерністю говорили мало, або ж взагалі не говорили. Власна, приватна методика конкретного маестро передавалася через його учнів.

Від педагогів вокалу часто можна почути висловлювання про те, що вокал – це справа темна й складна, що той, хто займається співом, не пише про це. Також популярними є думки, що вокал – це справа всього життя, й весь час потрібно вчитися співу. Вокал уявляється деяким інструментом, захованим усередині самого співака, тому навчитися співу – означає відкрити в собі цей інструмент. Крім того, поширеним є твердження, що «голос або є, або його немає», тобто не можна набути «голосу», його можна лише розвинути.

 Педагоги на рівні свого часу досліджували фізіологію співу, був винайдений  ларингоскоп для огляду голосових складок вокалістів, який до сих пір використовується у фоніатрії, дано наукове пояснення звукоутворення,  голос є результатом коливань повітря, що викликаються періодичними змиканнями і розмиканнями голосової щілини, встановлено значення й різні положення надгортанника при утворенні відкритих і закритих звуків. Талановиті майстри досліджували рух гортані та процеси дихання при співі у грудному і «фальцетному» регістрах.

Одним із основних типів дихання при співі є так зване грудодіафрагмальне або ж костоабдомінальне дихання. Також є необхідність схрещування регістрів (однорідність звучання голосу на всьому діапазоні є головною вимогою сучасної вокальної школи); відбувається велика витрата дихання при «фальцетному» співі; занижене положення гортані у так званому «темному» тембрі (зараз це одна з основних вимог при академічній постановці голосу, яка в основному використовується у процесі розвитку низьких голосів). Тембр голосу ділиться на «світлий» і «темний», що в подальшому послужило підставою для наукового обґрунтування високої та низької співочих формант.

Академічний вокал має низку особливостей, які обумовлюються специфікою даного виду співу. Він не передбачає використання апаратури підсилення звуку, а тому виконавець має досконало контролювати свій голос і розвивати його діапазон. Співак має оволодіти низкою нюансів музичної, вокальної та артистичної виразності.

Соціокультурна ситуація сьогодення стимулює нас звертатися до питання про те, чи є академічний вокал актуальним сьогодні. Адже на перший план за популярністю та попитом виходить естрада. У сучасному суспільстві існують негативні фактори, що відсувають на другорядний план цінність класичної вокальної спадщини. Кінець XX ст. і перше десятиліття XXI ст. призвели до бурхливого розвитку різноманітних поп- та реаліті-шоу, які часто зловживають посиленою увагою до неякісного естрадного співу. На цьому фоні відбувається акцентуація агресивного звукового фону по TV, радіо тощо, штучно формується обмежене світобачення та монокультурність сучасної публіки. Реклама заявляє про те, що співу можна навчитися швидко й миттєво, протягом усього декількох уроків або місяців навчання (в тому числі про це стверджується через Інтернет, оскільки у віртуальному просторі часто пропонується пройти курси чи програми навчання співу). Однак у більшості випадків це «уроки» низької якості, що проводяться музикантами, які не мають кваліфікації викладача вокального мистецтва, і, як результат, подібні «курси» не дають повноцінної професійної освіти в області вокалу. Спів під «мінус» і використання «програмного» (комп’ютерного) супроводу позбавляють співака «живого» акомпанементу, збіднюють професійне та емоційне насичення від «живого» спілкування з педагогом і концертмейстером, що в кінцевому рахунку заважає повноцінному професійному розвитку молодого вокаліста.

Зразки класичної вокальної школи співу залишаються поза увагою більшості слухачів, що призводить до поступової редукції виконавського еталона класичного вокального мистецтва не тільки у пересічних слухачів, але й у викладанні академічної вокальної майстерності співакам-початківцямзокрема зазначає про критичну сучасну ситуацію, що склалася в області справжньої професійної вокально-педагогічної та методичної літератури.

 «Можна зустріти «вокальну» літературу, автори якої абсолютно не мають відношення до академічного вокалу (але пишуть чомусь про нього), або претендують на альтернативу (іноді навіть і заміну) класичної методики співу. До таких «методик» представники класичної вокальної школи ставляться дуже насторожено, так як витримка в плані історичного часу поки мала, та й результат (тобто голосовий розвиток і формування співочого еталона) бажає бути кращим».

На необхідності розмежування естрадної та академічної манер виконавства наголошують багато педагогів. Багато в чому через відсутність чіткого поділу стилів при викладанні вокалу існує поширена думка про те, що для можливості виступати в будь-якому вокальному жанрі досить отримати навички класичного співу.

Звісно, фундаментальна основа багатьох сучасних стилів не може бути зведена до типової академічної вокальної техніки. Тому естрадному виконавцю вже на початковому етапі навчання варто обрати конкретний жанр і стиль, з якими він буде працювати у подальшому. Викладач естрадного вокалу має використовувати техніки та методичні надбання академічного співу, щоб сформувати основу для розвитку виконавської майстерності свого студента. Але це не означає, що класика має займати лише домінуючі позиції у процесі виховання естрадних співаків. У навчанні – як у двосторонньому процесі – педагог і виконавець  мають прислухатися один до одного, та отримувати зворотній зв’язок.

Нині розроблено кілька принципово різних методик тренування голосу. Багато з цих напрацювань майже ідентичні та містять лише трохи змінений набір вокальних вправ, послідовностей їх застосування, додаткових коментарів і пояснень. Тому є сенс говорити виключно про ті методики, що принципово відрізняються одна від одної. Нас цікавить перша за важливістю методика – академічна, спрямована на виховання класичного голосу.

Більшість викладачів, не дивлячись на популярність естрадної манери виконавства, працюють в академічній манері. 

    Дистанційне навчання триває вже довгий період і ви усі, напевне, з нетерпінням чекаєте зустрічі із нашими талановитими креативними педагогами. Ви з ними спілкуєтеся в онлайн режимі, обговорюєте цікаві теми, разом співаєте. Ваші керівники пропонують для вивчення багато пісенного матеріалу. 

    Пропонуємо Вам розширити діапазон знань. Переходьте за зсилкою та займатеся вокалом самостійно за нашими рекомендаціями:

https://junist.com.ua/vykhovantsiam/item/62-yak-navchatisya-vokalu-samostijno